Андрій Буч
00:14 05.11.2026
23 квітня 1866 року Ядвіга фон Редерн гучним криком сповістила свій прихід у цей світ. Її життя обіцяло бути радісним і безтурботним.
Вона дуже любила свого батька. Коли їй було десять років, він подарував їй Біблію з написом: «Моїй улюбленій дочці для старанного щоденного читання».
Коли двадцятирічна Ядвіга була зі своєю сестрою і тіткою у Швейцарії, раптово помер батько. Ядвіґу довго мучили запитання на кшталт: «Чого хоче Господь від нас?», «Для чого Він це допустив?». Світло вона знайшла у Слові Божому: «Не питай. Відповідь ти отримаєш потім».
Згодом вона зрозуміла, що Господь через велику милість Свою невтомно виховує. Вона пише: «Погляньте на відданість садівника, який зрубує до коріння дерево, що витрачає свій дорогоцінний сік на гілки, які не приносять плодів. Садівник знає, що з коріння підуть нові пагони, які плодоноситимуть».
Через кілька тижнів після смерті батька згоряє родовий маєток, успадкований сім'єю від батька. Йому було 500 років. Ядвіга фон Редерн у розпачі пише: «Все звалилося, світ став холодним і темним». Закиди посипалися на Господню адресу: «Любов? Ні, Він мене не любить. Він переслідує та знищує».
Їй довелося пройти через дуже важкі випробування, щоб повністю відчути любов Господа. Повільно, дуже повільно розмерзає її серце. Біль, який вона так плекала, починає затихати, і одного прекрасного дня вона з великою радістю записує в щоденник: «Господь, Ти відкрив мені очі».
Цьому Господу вона хотіла служити. Вона розповідала бездомним дітям біблійні історії, відвідувала хворих у бараках лікарень Моабіта, житловому кварталі Берліна. Вона роздавала пацієнтам букетики квітів, співала їм пісні про Христа та вислуховувала їхні потреби.
Ядвіга пише вірші до пісень, прославляючи в них Господа. Велика російська княгиня царюючого будинку герцогиня Віра фон Вюртемберг любила вірші Ядвіги фон Редерн. Вона перекладала їх російською мовою і роздавала у Санкт-Петербурзі візникам.
Маріон фон Клот жила у Ризі. Час був важкий: щойно закінчилася Перша світова війна і до влади прийшли більшовики. У в'язницях Риги сиділи у неволі балтійські та німецькі громадяни. Увечері, коли світло в камерах згасало, двадцятидворічна Маріон фон Клот співала дивовижної сили пісню Ядвіги фон Редерн:
Свою автобіографію вона закінчує словами: «Мета Господнього шляху з нами – не зубожіння, а збагачення. Блаженна людина, плодом земного життя якої є вічне життя. Здійснити це може лише незбагненна милість Божа».
Ядвіга фон Редерн померла у травні 1935 року. На похороні було виконано її останнє бажання. Цигани, яких всі і всюди переслідували, співали на її могилі пісню «Коли після земної праці і скорбот...», слова якої вона переклала з англійської.