Джон Ґрифіт Чейні народився 12 січня 1876 р. в Сан-Франциско. Коли йому було близько восьми місяців, його мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив маленького Джона Ґрифіта, і майбутній письменник отримав його прізвище.Джек Лондон рано почав самостійне трудове життя, яке було дуже важким. Школярем продавав ранішні і вечірні газети. Після закінчення початкової школи у віці чотирнадцяти років влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць», ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну кількість алкоголю, як для свого віку. Його співробітники вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре за рік-два.У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, що відправлялася ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він отримав першу премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), що створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після отримання широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху.Джек Лондон помер у Каліфорнії 22 листопада 1916 р. в містечку Глен-Елен. Останні роки він страждав від ниркового захворювання і під час одного з нападів болю Джек Лондон прийняв занадто велику дозу снодійного.
История директории Огогондии на планете Анамалия — злая социальная сатира. Разные диктаторы на планете заранее поделили между собой все планеты, а диктатор Нибумбум выторговал для Огогондии Солнце. Диктатура Дино Динами потребовала от других государств платы за солнечный свет. Мотивы повести "Как погасло Солнце" прозвучали в знаменитом фильме Тенгиза Абуладзе «Покаяние» (1984). повесть вошла антологию «Фантастика, 1968» «Вселенная так велика, что нет такого, чего бы не было.» «… 1) Политический разброд в Огогондии был прямо пропорционален ее географическим размерам, в то время как 2) Международный престиж Огогондии был этим размерам обратно пропорционален.» «Великие Державы особого интереса к этой стране не проявляли, потому что стараниями своих собственных правителей Огогондия была доведена до такого состояния, что ее прежде, чем ограбить, надо было хотя бы одеть.» «Синдикат перестал быть государством в государстве, поскольку стал самим государством. Поэтому удалось резко сократить полицейский аппарат: гангстеры сами поддерживали порядок в своем государстве» Цитаты из повести
В соседней комнате какого-то корейца забивали до смерти: все попытки сломить его сопротивление окончились провалом. Он был упрям, как и большинство его сородичей, к тому же к китайцам относился с презрением и ненавистью — те отвечали ему взаимностью. Тот факт, что отряды Корейской Республики в то время имели во Вьетнаме высший коэффициент по убийствам, сейчас ничего не значил....
Самуил Лурье, Виталий Мацарский «ВЫСОКИХ ЗРЕЛИЩ ЗРИТЕЛЬ». Повесть, начало. Максим Тихомиров «АД INFINITUM, или УВИДЕТЬ ЗВЕЗДЫ И УМЕРЕТЬ». Рассказ. Борис Богданов «ПРИКЛЮЧЕНИЕ ДЛЯ ПЕНСИОНЕРА». Рассказ. Сергей Фомичёв «БАРСЕЛОНА». Рассказ. Мария Познякова «ВИТЕЧКА». Рассказ. Александр Етоев «ЖИЗНЬ ВЕЧНАЯ». Рассказ. Сергей Малицкий «ПРОГУЛ». Рассказ. Антон Первушин «ЭВХРОНИИ ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА», Петербургская фантастическая ассамблея — 2012.
Заметка о покойном Н. А. ДобролюбовеН. А. Добролюбов в воспоминаниях современников. — Вступ. статья Г. Елизаветиной; Сост., подгот. текста и коммент. С. Рейсера. — М.: Худож. лит., 1986. (Лит. мемуары.)Известный писатель Павел Иванович Мельников (псевдоним — Андрей Печерский; 1819–1882) родился и жил до 1852 г. в Нижнем Новгороде. В конце 1852 г. он переехал в Петербург. Насколько можно судить, в столице Мельников и Добролюбов не встречались.
Читала не отрываясь, за исключением сна и прочих житейских забот. Мне почти 80 лет, но об этой экспедиции никогда не слышала. Я горда нашей историей и уверена,что с нашими людьми у нас впереди прекрасное будущее.
